Протокол активації артефакту: Доступ отримано, бідолашна душе.
«Вітаємо в архівах майстра Лауруса!»
Тут зібрані свідчення про світ — прискіпливі та роз’їдаючі, як і сама суть того, хто їх укладав. Деякі імена та події живі вимовляють лише пошепки, але оскільки справжній Лаурус давно гниє у своїй могилі — боятися нічого.
Мені вартувало чималих зусиль зібрати ці пергаменти, записуючи те, чого твій юний розум ще не здатний осягнути. І оскільки ми тут самі, відкинемо формальності. Слухай мене уважно.
Путівник Полеглих
Цей путівник не дасть тобі згинути на просторах Амар Дагу.
- У запалі битви чи в мовчазних трясовинах;
- На піку слави чи в кайданах болю;
- У випалених пустелях чи серед замерзлих піків Векстера
Де б ти не опинився, поки твій погляд прикутий до чорнила цієї хроніки, пам’ятай: ти дивишся не на святе письмо, а на шкуру, зшиту зі шматків.
Вага маски
В основі лежать праці «вічного» старця Лауруса — ім’я, що передавалося століттями від майстра до учня, як засмальцьована маска. Проте під цією обкладинкою приховані щоденники злодіїв, вкрадені звіти гільдій та марення тих, хто не дожив до світанку.
ПАМ'ЯТАЙ!
Інші мерзотники, точнісінько такі ж, як ти зараз, гризли ці сторінки до тебе. Вони залишили свої мітки на полях хроніки, притискаючи краї аркушів брудними, масними пальцями, жадібно пожираючи пироги один за одним.
У перервах між ковтками дешевого елю вони наважувалися шкрябати тут свої «важливі» висновки та недоумкуваті думки, намагаючись нав’язати їх кожному, хто відкриє книгу наступним.
Попередження читачеві
Не дозволяй цим нікчемам вводити тебе в оману. Їхні думки варті не більше, ніж крихти з їхніх борід, які вони змахували на ці рядки.
Серед хаосу чужих голосів і вкрадених таємниць шукай лише те, що має вагу для тебе одного. Піднесися над цим стадом, інакше сам станеш лише черговою жирною плямою на полях чиєїсь порожньої історії.
Що це за світ?
Останнє попередження
Якщо ти шукаєш тут казку про героїв та милосердних богів — закрий цю хроніку і повертайся до своїх пирогів. Цей світ не був створений для твого комфорту.
Цей світ не просто старий — він холоне, як труп велетня, по чиїх кістках ти маєш нахабство топтатися. Поки ти, затамувавши подих, намагаєшся розгледіти сенс у «Великій Історії», знай: ти лише пил під нігтями епох, що були стерті задовго до того, як твій рід навчився розбірливо мукати.
Ти відкрив цю хроніку в надії знайти порядок, але знайдеш лише шари пилу та запеклу кров. Наш світ — це не сходи вгору; це затяжне падіння в безодню. Ми живемо в епоху «Темних Часів», тисячоліттями обгризаючи кістки імперій, назви яких ти ледве здатний вимовити.
Слухай і запам'ятовуй
Поки твій мозок ще остаточно не заплив жиром від того, що ти так завзято чавкаєш, запиваючи галонами дешевого пійла.
I. Епоха Стародавніх Імперій
6000 — 1292 до В.Е.
Час, коли світ був молодим, а його шрами — глибокими.
Історики сперечаються про те, коли це справді почалося, але правда проста: задовго до перших записів земля вже здригалася від людської гордині.
- Перед-Зететичний хаос: За тисячі років до будь-яких календарів хтось вивільнив артефакт такої сили, що квітучі землі миттєво перетворилися на мертву пустелю. Ми навіть не знаємо їхніх імен — лише попіл, що залишився після них.
- Зетети (Xetetidai): Стародавні гібридизатори. Вони були першими, хто розітнув плоть землі алхімією, схрещуючи види та викликаючи життя там, де його не мало бути. Їхня спадщина — криптичне письмо, яке ми ледве можемо розшифрувати.
- Королівство Кілу-Арес: Північні тирани Векстерських гір. Саме вони довели мистецтво спотворення плоті до межі, давши початок Кілуї та Зооморфам.
Примітка хронікера
Ці ледачі невігласи не спромоглися ані викреслити інформацію, що ріже очі свідомому читачеві, ані замінити історично неіснуюче Королівство Кілу-Арес на справжню Імперію — Філакейю. Культ особистості, схоже, важить більше за правду.
Про велич Ередеї
Поки північ грузла в плоті, на півдні розквітла могутня імперія — колиска артефактів, чия сила жахає нас і сьогодні: від вогняного купола Арден Аетерна до посоха Flatus Novandi, що висушував цілі регіони.
- Юань-Се: Коли Ередея розпалася у братовбивчій війні, корінний народ — кайоанці — побудував власну імперію на гаслах «децентралізації». Це був короткий, облудний Ренесанс. Поки столиця втішалася інженерною думкою та філософією, периферії міцніли, а вигнанці — «Всепоглинаючий Порок» — плекали свою лють за морем.
Фінал: Епоха захлинулася у війні артефактів. Переможців не було — залишилися лише руїни, а за ними — кілька століть тиші.
II. Вельверійська Епоха
792 до В.Е. — 684 після В.Е.
Спалах перед вічною темрявою.
Вельверійці прийшли з Півдня і майже підкорили континент. Вони дали нам календар, за яким ти рахуєш свої нікчемні дні, і релігію, яку ти згадуєш даремно.
Орден Аддиктиту
Уся велич Вельвере Феде трималася на пурпуровій руді — Аддиктит. Вони винайшли технологію «Мікро-Інскрипцій» — ювелірно тонку мережу дрібних стабілізуючих механізмів, здатних приборкати нестабільний кристал. Сьогодні ми лише жалюгідні кустарі, нездатні навіть скопіювати ці деталі, не кажучи вже про те, щоб осягнути їхню логіку.
Крах (684 рік)
В один день море вирішило зібрати борги. Великий Потоп стер столицю з лиця землі, а разом з нею затопив копальні аддиктиту — саме серце імперської економіки. Імперія не впала — вона задихнулася.
III. Епоха Темних Часів
685 після В.Е. — Теперішній час
Три тисячі років розкладу.
Після Потопу вертикаль влади розсипалася в прах. Три тисячоліття дрібні князьки та самопроголошені королі гризуться за шматки землі, поки знання предків перетворюються на міфи.
Еллахарад та Теократія
Єдиним уцілілим оплотом стало місто-храм Еллахарад. Переживши десятиліття розкрадань, мешканці міста знайшли притулок у фанатизмі.
Пророк Аула
«Інші боги залишили нас; лише Елла залишається — бог родючості…»
Текст був значно довшим, але ми не святі — не будемо повторювати його слово в слово.
Інскриптум Слова Божого
Так народилася нинішня віра. Сувора реформація викувала з політеїзму культ Єдиного. Тепер вони називають це «істиною», хоча це лише щит, зліплений зі страху.
Про «рятівників» віри
Остання радикальна реформація відбулася після того, як єпископат розбігся, наче щури, намагаючись врятувати «віру» від посухи, викликаної артефактом.
Кров Землі: Природа Руди
Богуда Ланг
«Магія — це не дар. Це важкий камінь, що спотворює плоть. Він не терпить слабкості.»
Мазурит (Блакитна руда)
Володарі Півночі. Вони лежать глибоко під Векстерськими горами. Вони проектують навколо себе Інкапсуляцію — бульбашки чужорідних біомів, де саме середовище мутує під потреби каменю. Усе живе, що народжується всередині, називають Породженнями Магії, а вищу расу, вивергнуту з глибин — Демеорами.
Геліот (Жовта руда)
Пустельна чума. Вона не змінює світ і не ховається в глибинах. Вона просто спочиває під пісками, чекаючи, поки люди вириють велетенський кратер, щоб видерти її з землі.
Аддиктит (Пурпурова руда)
Кошмар минулого. Важка, інертна руда, секрет якої пішов на дно разом із Вельверійцями. Вона майже не впливає на ландшафт, але має ненависть до світла. Чим вище ти піднімаєш Аддиктит до поверхні, тим сильніше його німий заклик зводить звірів з розуму.
Якщо на тебе мчить зграя вовків з піною на пащах — десь поруч розкрили аддиктитову жилу.
Одуміт (Чорна руда)
Смерть. Чиста і остаточна. Ми маємо її координати, але не знаємо жодного вцілілого, хто торкнувся б її граней.
Мистецтво Примусу: Артефакти
Забудь нісенітницю про «магію». Те, що ти називаєш Артефактом, — це складна система Вузлів та Зв’язків, вбитих у матерію.
Суть ремесла
Це не творчість, це — Примус. Майстер вирізає в предметі жорстку ієрархію: Активатори, Підсилювачі, Обмежувачі, Злиття, Розщеплення та інші «розумні штуковини».
Сьогодні ми лише грубі ремісники. Ми намагаємося зібрати механізм, не розуміючи його логіки. Звичайний смертний ніколи не побачить артефакт на власні очі — це іграшки для тих, хто готові платити за владу роками свого життя або сотнями чужих.
Запам'ятай це
Твій ворог — не монстр. Твій ворог — це людина, яка стоїть вище за тебе в харчовому ланцюжку і тримає Артефакт, поки ти стискаєш лише іржавий шматок заліза.
Чого чекати?
Чудовий, барвистий, захоплюючий світ казок… Кхм. Ти справді на це купився?
Ця хроніка — не моноліт. Це живий організм, що гниє і пройшов крізь сотні рук за час свого існування.
1. Лабіринт суперечливих істин
Чекай на надмірність. Тебе завалять цифрами, датами та подробицями Плавок. Але пам’ятай: диявол криється в надмірній точності. У цьому архіві «істина» — поняття гнучке. Ми беремо Лауруса за основу, але між рядків ти зустрінеш тих, хто «осквернив» ці сторінки своїми мітками, виправленнями та відвертою брехнею.
2. Голоси Осквернених
Ти знайдеш тут вставки, що не належать ні мені, ні Лаурусу:
- Щоденники злодіїв, вирвані з холонучих рук.
- Нотатки божевільних писарів на полях офіційних звітів.
- Отруйні ремарки тих, хто читав це до тебе.
Спробуй з'ясувати
Твоє завдання — не просто вірити написаному, а зрозуміти: хто тримав перо в той момент? Чому вони залишили цю мітку? І яку правду вони намагалися приховати за горою переконливих деталей?
3. Уламки розбитого минулого
Хроніка охоплює п’ять полеглих епох, але інформація про них фрагментарна. Ти зустрінеш технічні описи Артефактів та біологічні звіти про Демеорів, але завжди запитуй себе — чи не був цей документ підроблений, щоб заманити тебе в пастку?
Пастка Архітектора
Чекай, що тебе обдурять. Кожна «автентична» деталь може бути лише ширмою. Якщо ти зможеш розшифрувати голоси всіх, хто торкався цих сторінок, якщо зрозумієш мотиви кожного брехуна — можливо, ти побачиш справжнє обличчя цієї історії. Якщо ні… ти просто станеш черговим «поїдачем пирогів», задушеним надлишком неправдивих фактів.
І якщо хроніка затьмарить твій розум і ти вирішиш зануритися в «ігри», що ж — у мене є пара порад і на цей випадок:
4. Індустрія Таємного
Забудь про «магію» як про чудо. Тут це брудний видобуток і важке виробництво.
- Очікуй детальних схем Видобутку Руди.
- Вивчай різницю між магічними рудами — помилка у сировині перетворить твій майбутній артефакт на купу фонячого шлаку.
- Тут немає заклинань, лише Ланцюги Примусу: блоки активації, підсилювачі та обмежувачі, які ти вбиватимеш у матерію.
Інженери у цьому світі — на вагу золота. Справжній майстер вартий цілої армії. Кустарів повно, не сперечаюся, але таких, як Ланги — одиниці.
5. Вага Історії
Вчися, вчися! Докопуйся до правди! Ризикуй найбільш абсурдними аргументами і спробуй розплутати Ланцюг Скованих Доль:
- Від засмальцьованих креслень стародавніх до втраченої величі Вельвере Феде.
- Хроніка не дасть тобі відповідей на блюдечку — тобі доведеться зіставляти вкрадені звіти та марення божевільних, щоб зрозуміти, чому ті, хто правив світом до нас, перетворилися на прах.
- Розшифруй кожного, хто залишив слід на пергаментах цієї книги, товстої, як пузо вепра.
6. Світ Бруду та Тертя
Тут немає місця казковому благородству. Найбільш летальна розвага — це грати в галантного лицаря.
- Політичний Хаос: Молоді Монархії, що будують свої трони на трупах тих, хто намагався їх зупинити.
- Соціальна Отрута: Расизм, рабство, кастові системи та вічна гризня за недоїдки. Від патріархальних до матріархальних суспільств — о так, це так само різноманітно, як гроно бородавок на моїй дупі.
- Екологічний Терор: Ти дізнаєшся, що таке увійти в Інкапсульований Біом, де сама земля переродилася під впливом руди, породивши те, чого ти ніколи не побачив би, якби залишився вдома орати поле свого прапрадіда — гідного раба «дядька Себастьяна».
Як орієнтуватися в обмані
Дивись на поля
Найважливіше часто написане найдрібнішим почерком.
Визначай чорнило
У різних персонажів — різний стиль, різна мораль і різні цілі. Навчися відрізняти голос писаря від голосу вбивці. Якщо я не зміг цього зробити, можливо, зможеш ти… хоча я в це мало вірю.
Зважуй слова
Якщо деталь здається занадто «правдивою», її, швидше за все, вигадали спеціально для тебе.
Не довіряй нікому
Авторські замітки на полях часто суперечать офіційним записам Лауруса. Вибирай, яка брехня тобі більше до смаку. Можливо, тобі навіть сподобається моя власна, свіжовичавлена, автентично чиста маячня.
Витримай цей тягар: Якщо інформація здається занадто важкою — закрий книгу, завари міцного чаю, вийди на вулицю. Подивися на небо і скажи: «Та пішло воно все під хвіст облізлому псові» — мені допомагає.
Моя цитата
”Ти в Амар Дагу. Тут істина важить більше за твою душу, а історія пишеться чорнилом, змішаним з попелом імперій. Згадай про це наступного разу, коли вирішиш порозумнішати на полях цієї хроніки.”
З чого почати?
Якщо твій розум ще не закипів від суперечностей, настав час переходити від теорії до відчутного розкладу. Ти можеш вдивлятися в чорнило, поки очі не закровоточать, але справжній масштаб катастрофи видно лише зверху.
Йди за чорнилом: Інтерактивна мапа
Твій перший крок — Інтерактивна схема континенту Мангфольд. Це не просто мапа, це нашарування сотень звітів. Зі запаморочливої висоти, куди не долітають птахи, ти розгледиш кордони молодих монархій та в’янучих королівств, їхні політичні регіони та титули тих, хто встиг загарбати собі клаптик землі.
Увага, мій— «друже»
Мапа відображає лише те, що картографи вважали за потрібне зафіксувати. Якщо шлях позначений — це не гарантує відсутності засідки. Якщо там порожнеча — можливо, там приховано те, про що Лаурус волів промовчати.
І не здумай ставити розумні запитання на кшталт: «Чому не мапа всього світу? Чому саме один континент — моя перша ціль?» — стримуй свою цікавість. Мангфольд — це Серединний Континент, саме серце світу. Будьяке потрясіння на околицях врешті-решт відгукується тут. Якщо десь у світі проллється кров, Мангфольд — це те місце, де з’явиться синець.
Note
Як він вивертається…
Обирай свій шлях
Якщо ти віддаєш перевагу вазі літер перед чіткістю висоти, обери свій перший Вузол Примусу:
- Хроніка епох — для тих, хто хоче зрозуміти, як ми дійшли до такого стану розкладу.
- Природа руди — це життєво важливо; я не хотів би завтра знайти тебе в загоні смертників після того, як ти жадібно зиркнув на Одуміт.
- Єдина Церква — для тих, хто шукає порятунку в релігії (або просто хоче знати свого ворога в обличчя).
Нотатка на полях, нашкрябана іржавим пером
«Він каже тобі йти за мапою. Але забув згадати, що старий Лаурус малював її, коли вже був сліпий на одне око, а той, хто її оновлював, явно мав приховані мотиви, щоб прикувати твій погляд до подій, що ведуть у нікуди. Незрозумілим залишається одне: навіщо?»
Тож, «свідомий», так? Непохитний у в-волі, що мешкає у світі спокою та барвистих запахів г-г-мерзенних людських виділень. Йди, вивчай, читай цю збірку божевільного, поки твій розум ще на це здатний. Поки тв-вій розуммм не перетттворився на смердючу рідину… нутрощі… випалені сонцем… Дізнавайся більше, наче заглядаєш під спідницю дівці, виправдовуючись тупими промовами про якийсь там «розвиток», а насссправді л-лише годуючи власну нікчемну фальшиву велич перед с-собою. А коли ти остаточно перестанеш відрізняти сяйво своїх «високих ідеалів» від райдужних відблисків сонячних променів на поверхні каналізаційної рідоти — тоді я завітаю до тебе… і тоді ми поговоримо.